4 роки повномасштабної війни — 4 роки боротьби за безпечне дитинство
24 лют. 2026
Четвертий рік війни — це час, у якому дорослішають українські діти. Повітряні тривоги, втрати, переїзди та життя поруч із небезпекою стали їхньою реальністю. Саме тому питання безпеки дитини сьогодні — це не лише державний обов’язок, а щоденна відповідальність кожного, хто стоїть на захисті дитинства. Ювенальні поліцейські щоденно працюють там, де дітям найскладніше. Разом із іншими службами вони беруть участь в евакуації дітей і родин із районів активних бойових дій, допомагають вивозити малечу з небезпечних територій, супроводжують їх до більш безпечних регіонів, підтримують у моменти страху та невизначеності. За кожною такою поїздкою — історії дітей, які залишають свої домівки, школи, друзів і змушені починати все спочатку.
Поліцейські поруч і тоді, коли дитина зникає. Реагування на повідомлення про безвісти зниклих дітей відбувається негайно — із залученням усіх можливих ресурсів, взаємодією з громадами та небайдужими людьми. Кожне знайдене дитяче обличчя — це не просто статистика, а повернуте життя і спокій батьків.
Робота ювенальної поліції триває щодня: у закладах освіти, укриттях, громадах, у родинах, які переживають складні життєві обставини. Це профілактика насильства, протидія булінгу й вербуванню дітей, навчання правилам безпеки, підтримка тих, хто постраждав від війни. Це розмови, які допомагають дітям відчути, що вони не залишилися наодинці.
Держава продовжує виконувати свій обов’язок — захищати дітей навіть у найважчі часи.
Захист дітей — це не разова дія. Це щоденна, тиха й водночас надзвичайно важлива робота, у якій головне — зберегти дитинство там, де війна намагається його відібрати.




