Конфлікти між батьками і дітьми: пам’ятка для батьків

     Виникнення конфліктів (зіткнення інтересів, потреб, мотивів) характерне для міжособистісних стосунків, особливо — для батьків і дітей. До психологічних причин виникнення конфліктів у взаємодії батьків і дітей відносять: тип сімейних стосунків, деструктивність сімейного виховання, а саме розходження виховних позицій батьків, надмірна опіка та заборони в багатьох сферах життя дитини, непослідовні.                        Основними причинами нерозуміння батьками психологічного віку дитини є неврахування вікових потреб підлітків, емоційних і фізичних можливостей, невідповідність вимог й очікувань дорослих можливостям і потребам дитини, загострення негативних поведінкових проявів властивих віковій кризі. Особистісні характеристики батьків (консервативний спосіб мислення, авторитарність суджень, домінантність у стосунках, тощо) також зумовлюють їх конфлікти з дітьми. З особливостей дітей, що сприяють виникненню конфліктної поведінки, зазвичай виділяють низьку успішність, акцентуації характеру, що породжують порушення правил поведінки, неслухняність, упертість, егоїзм,тощо.                                                        Невідповідність потреб підлітка й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.                                                                                                                Навчальна діяльність як сфера конфліктної взаємодії батьків і дітей обумовлена низькою успішністю учнів, несформованістю мотивації навчання, що поєднується з високим рівнем домагань батьків, із заниженою оцінкою дорослими навчальних досягнень дітей, їх перевантаженням. Батьки не завжди можуть допомогти дитині у вирішенні проблем, пов’язаних з адаптацією до учбового закладу, спілкуванні з вчителем, налагодженні міжособистісних стосунків з однолітками. У позанавчальній діяльності конфліктні ситуації пов’язані з організацією режиму дня, дозвілля, відпочинку, самообслуговування, виконання домашніх обов’язків, вибору гуртків, спортивних секцій.                                                                                                                       Батьки бажають бачити в дитині перш за все такі якості як старанність, працелюбність, доброзичливість, слухняність, дисциплінованість, самостійність, уважність. Залежність від дорослого часто робить дитину беззахисною і безсилою, а при наявності конфліктної ситуації спонукає дитину до агресії. Батьки при взаємодії з дитиною часто виходять з аналізу тільки її невдач, при цьому дитині відводиться пасивна роль, тому що саме вчитель і батьки оцінюють навчання і поведінку та визначають заохочення та покарання, а дитина змушена пасивно підкорятися ситуації. У результаті вона стає безвідповідальною, безініціативною і пасивною і не знає як їй виправитися.                                                                                                                 Отже, шановні батьки! Пам’ятайте, що дитина потребує вашої уваги і любові незалежно від відповідності очікуванням, рис характеру, особливостей розвитку. Процес виховання, безперечно, не є легким і для батьків, і для дітей. Пропонуємо вам декілька рекомендацій для налагодження стосунків між вами та вашими дітьми:             - спілкуйтеся з дитиною, дозвольте їй повністю висловлюватися, навіть якщо вважаєте, що проблема незначна;                                                                                          - делікатно цікавтеся справами дитини, допомагайте у вирішенні конфліктів порадою, але надайте дитини право вибору;                                                                               - сформуйте і дотримуйтеся єдиної системи виховних вимог, уникайте суперечності між вимогами батька і матері, батьків і родичів, батьків і вчителя;                                       - поповнюйте педагогічні знання із літератури, звертайтеся до педагогів, фахівців психологічної служби закладу;                                                                                         - виховуйте дитину власним прикладом — демонструйте позитивні способи вирішення конфліктів, вчіть дитину домовлятися, пояснюйте суперечливі моменти.

Діти за комп’ютером: як уникнути комп’ютерної залежності

   Діти, як найбільш активна і допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому звичайно є позитивний бік, але є і негативний, такий як можливість зіткнення з онлайн-насиллям, шахрайством, порнографією, наданням особистої інформації з метою злочинного використання її сторонніми людьми, виникнення інтернет-залежності.
     Інтернет-залежність - нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету. У 2008 році вона була визнана офіційною хворобою.                                                                  Основні психологічні симптоми інтернет – залежності:
• непереборне бажання зайти в інтернет;                    
• нездатність контролювати свій час в інтернеті;
• розумове виснаження, порушеня сну, концентрації уваги;
• відчуття спустошення, тривоги, роздратованості в періоди перебування поза інтернетом;
• дратівливість, депресія, нервовість, замкнутість. Вся енергія віддається спілкуванню в інтернеті.
До фізичних симптомів відносять:
- оніміння пальців руки, що тримає «мишку»;
- сухість та різь в очах;
- головні болі по типу мігрені;
- болі в спині;
- нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
- зневага до особистої гігієни.  
 

Розвиток стадій залежності:
• На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних, скільки часу він проводить на сайтах.
• На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з'являються нав'язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.
• Третя стадія - соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, всеттаки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів в навчанні і в сім'ї.
Мабуть, найбільше занепокоєння викликає "азартне" застосування Інтернету - з метою участі в аукціонах, виконання біржових операцій, гри у віртуальні казино.
За результатами Всеукраїнського соціологічного дослідження виявлено:
76% батьків не знають, які сайти відвідують їхні діти;
28% дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі;
17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей в домі;
22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;
28% дітей, побачивши в інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити.
Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби для дітекй 14-17 років не повинно перевищувати 30 хв. Загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором за тиждень має обмежуватися для дітей 13-15 років – 2,5 години на тиждень, для дітей 15-18 років – 7 годин на тиждень.
Як убезпечити свою дитину в інтернеті:
• Комп’ютер слід розташувати в кімнаті загального користування;
• Розкажіть дитині про правила конфіденційності і поведінки в Мережі та її особисту відповідальність;
• Повідомте про ризики, яких вона може зазнати, відвідуючи інтернет;
• Намагайтесь бути ознайомленими з сайтами, які відвідує ваша дитина;
• Запропонуйте дитині альтернативні способи проведення дозвілля, приділяйте їй більше власного часу та уваги.